“А плід духа: любов, радість, мир, довготерпіння, добрість, милосердя, віра,лагідність, здержливість: Закону нема на таких!”

(До Галатiв 5:22-23)

Наше серце інколи подібне до посудини, в якій все накопичується, та збирається вода протилежних емоцій, переживань із силуетами різнобарвних тіней та роздумів про пройдені етапи. Все було б добре, якби ця посудина була великих розмірів та могла витримати неабияку вагу зовнішніх подразників, не тріскаючись та не розбиваючись об безвихідь. Але ми самі до цього приводимо, бо забуваємо, що деякі емоції треба закреслювати із списку потрібного, або не хочемо пам’ятати. Коли ця посудина розбивається, тоді що відбувається? Всі ці емоції, які здебільшого являють собою ряд гніву, образи та болю дощем падають на інших. І ця злива зовсім не літнього присмаку . . .

Це ж треба так . . . Коли зовнішність наскільки обманлива, бо за красивою усмішкою на варті стоять заздрість, а чи лицемірство, які от – от  вийдуть назустріч, щоб повністю розчавити. Коли за спокоєм гримить блискавка із смертельними атомами. Вона небезпечна, хоча ніби впіймана у руках господаря, бо у будь яку мить може вбити. Це все відбувається, тому що ми не вміємо контролювати припливи зовнішніх хвиль обставин, якихось подій, які відкладають у нас певний набір розуміння. Ми не вміємо відкидати все зайве і непотрібне, щоб не звертатись до гніву, не вірити почутому з перших вуст; ми не вміємо розпізнати істину у тому, що діється навколо нас, бо не вміємо самі пізнати себе. І як би сумно не звучало, стартом всього цього є незнання нашого духовного потенціалу до зростання в очах Господніх і в своїх очах. Допоможе подолати запал, який у вирішальну мить дає тріщини та як виявляється не тільки є фактором  початку дій, здержливість, яка є регулятором наших думок.

Але здержливість зовсім не можна вважати як талант, що відкривається нам тільки у разі термінового виклику на допомогу під час накопичення темних хмар. Насправді здержливість є тим Божим талантом, який проявляється кожного дня і, можливо, з боку оточуючих це не дуже помітно, але це так. Бо здержливість ми у першу чергу повинні виховувати у собі всередині. Що означає виховувати? Це втихомирити та сповільнити внутрішній норов, який інколи влаштовує протести і закиди до всіх, у тому числі і до Бога, та долати власні слабкості, бо якщо вони голосують на повне горло, тоді настає велика проблема. Цей голос долинає до інших у разі конфлікту, і вже ні про яку здержливість мови немає. Також побутує думка що здержливість – це відмова від певної їжі у дні посту і так далі. Так, але це тільки одна сторона та одна функція цього таланту. Бо здержливість має набагато глибший характер, і той, хто нею не володіє, багато що втрачає. Здержливі вміють відпускати та не тримати у собі цілий клубок із зла та ненависті. Щоб навчитись цьому, треба мати у серці гармонію та постійний зв’язок із Богом , а це вже не всім вдається чи через власне небажання, чи через власну духовну деградацію. Але якщо цього не буде, то багато що буде недосяжне.

Здержливі не бояться якихось вихорів, які влаштовує доля, провокацій з боку оточуючих, а чи просто жити. Бо вміють тримати у руках своє сьогодення, щоб було світле майбутнє.

Автор: Христина Нищей