Воздвиження чесного Хреста Господнього – доказ любові Бога до нас

Що потрібно людині, щоб просто повірити? Побачити бажану картину, почути істинну правду, яка не завжди збігається з межею наших ілюзій чи торкнутись до цієї правди? Бо ж є такі серця, які своє світло загороджують всілякими способами: сіткою страху, через яку і пилинка сумнівів про справжній розклад крил на елементи безпомічності не пройде, великим і темним покривалом самотності, яку завжди вдається маскувати, але це тільки на перший погляд, і важкими замками недовіри до всіх. І відкрити ці семизначні коди закритості до всього доброго та щирого навряд чи вдається першим разом. Хіба тільки, коли простягнути руку на допомогу і покластись на Бога. А Він ніколи не підведе.

Але існують і такі крила за спиною, які можуть вільно злетіти без вагань і сумнівів. Вони повністю відкриті до світу, приймають його таким яким він є без всяких перевірок та конфронтації. Бо щоб вірити Богові не обов’язково Його бачити, головне вміти відчувати Його присутність не лише у разі кризових ситуацій, а й коли щастя переповнює всі межі й висвітлює свої вияви радістю в очах. Воздвиження чесного Христа – подія, яка змінила не просто історію нашої Церкви, а й наше ставлення до наших відносин з Богом. Віднайдення справжнього хреста, на якому було розп’ято Ісуса у IV ст. не займало місце серед ряду випадковостей. Саме початком вшанування цього  свята стало посвячення храму Господнього Воскресіння, що його збудував св. Костянтин Великий на Голготі в Єрусалимі у 335 році. А наступного дня відбулось урочисте воздвиження віднайденого Хреста. І хоча до знаходження  реліквій, як і будь яких речей як історичної цінності, так і релігійної, слід відноситись критично й без сліпої наївності, проте не слід цьому постійному аналізу давати занадто багато свободи у своєму серці, бо вона може згодом перетворитись на полон наших думок. Все ж цей день багато що пояснює і розставляє всі розділові знаки за належним порядком без страху на осуд та зневіру. Але і у нашій свідомості повинні всюди стояти крапки після незакінчених недосказань, адресованих Богові. Бо навіщо щось від нього приховувати, обурюватись, тримати у серці потаємну кімнату, в якій можемо загородитись від всього світу. Але ж все одно Бог не піддається таким поняттям, як брехня, Йому не властива лукавість. Бо віддавши свого сина Він пожертвував всім. І сьогодні слід задуматись, чи ми в силах сказати «Ні», коли це потрібно, але важко, і сказати «Так», коли виникають сотні перешкод.

Воздвиження чесного Хреста – згадка про жертовну Господню любов, яку нам теж слід гартувати у своєму серці. Як? Не тільки пам’ятати про неї, а й підкидувати у її вогонь дрова віри, щоб воно освітлювало все довкола і найголовніше нас самих.

Автор: Христина Нищей