Володимир Великий – особистість, яка не боїться перешкод, а вміло долає їх

TsarSimeon_zpsa89e98e6Немає такої країни, яка б не славилась своєю когортою героїв, правителів, а чи простих людей, які змінили карту світу вздовж і впоперек. Без сумніву, такі люди, які були піднесені ніби до Олімпу чи за життя, а чи після смерті,  стають свого роду обличчям нації, її поводирем як у минулому часі, так і в майбутніх кроках, бо стають основою світобачення та певної діаграми ментальності. Все ж святі люди, які стали відомі завдяки своїми хоробрими вчинками або ж серцем, в якому не існує холодів і злив, так само постають в уяві людей певним портретом, риси з якого варто інколи переносити пензлем на своє полотно, так як ті контури тільки добавлять йому яскравості й того, що буде відрізняти його від інших.

68494.p988 рік – точка відліку, яка докорінно змінила як історію українського народу, так і його вірування, світобачення та думки. Цього дня сталося те, що мало наслідки протягом наступних століть та відлуння у серцях людей. Ця подія стала певним ключем до входу Русі у коло могутніх християнських держав, стала певним мостом між минулим язичницьким, сповненим конфліктів та різноголосся та майбутнім, тим що стало розвитком та динамікою піднесення країни і її визнання Візантією завдяки мудрості та рішучості Володимира Великого. Хоча шлях християнізації імперії,  якій був притаманний не однорідний контингент населення, а різноплемінна структура, розпочався на думку багатьох науковців ще за часів перших правителів – Аскольда і Діра, проте саме Володимир зробив спробу не тільки приватно прийняти християнство, а й охрестити всіх людей у Русі, що було рішенням дуже ризикованим та небезпечним. Адже могли розпочатись повстання, бунти, замахи на життя з боку дружини та знаті, які мали зовсім протилежні думки з цього питання. Проте той, хто не боїться приймати кардинальні рішення, не боїться приймати наслідки, які б вони не були і як би вони не впливали на життя, бо часто такими бажаннями до змін керують не тільки зовнішні обставини, а і Бог, який завжди біля нас. От і прийняття християнства, як державної релігії не тільки символізує новий етап розвитку української держави, а й стає ключовим орієнтиром у серцях людей, можливо не одразу, проте з часом все ж таки християнство стало домінуючим, бо є правдивим й істинним. Тому сьогодні Церква відзначає та вшановує день святого Володимира, бо він не тільки був правителем, якого боялись та поважали оточуючі, а й людиною, яка поважала та любила Бога. Адже тільки із Божою допомогою та Його підтримкою людина отримує великий заряд енергії та наснаги до тих звершень, які її підносять у духовному житті.

І хоча  Володимир Великий жив сотні років тому, був мудрим та рішучим правителем великої імперії, але був і простою людиною, яка приходила до Бога, не боячись колючих перешкод та розчарувань, не лякаючись падінь. І ми повинні йти до Бога, щоб навкруги не спокушало та не шептало покинути те, що дозволяє любити.

Автор: Христина Нищей