Успіння Пресвятої Богородиці

Ключову роль в становленні християнства, як інституції та формування його основних засад відіграв Ефеський собор, скликаний у 431 році. Двісті єпископів, які були присутні на соборі засудили несторіанство, як єресь й ухвалили визнавати дві природи Ісуса Христа – божественну і людську. Але не тільки такі були результати рішення єпископів, а саме святкування Успіння Богородиці започаткували в Єрусалимі відразу ж після собору. На Заході це свято почало вшановуватись дещо пізніше – а саме за папи Сергія І. Знаючи історію становлення вшанування цієї події й входження її у когорту найважливіших свят, ми повинні й розуміти значення її для нас самих і її вплив на наше життя.

Про Успіння Богородиці ми можемо дізнатися з різних творів богословського змісту, яким вже сотні років, відомостей, поданих авторами, які писали про це, починаючи з IV століття, а саме Григорій з Тур, Андрій Критський та Йоан Дамаскин. Проте головніше є те, як ми напишемо цю історію в своєму серці і які важливі начерки ми запам’ятаємо, щоб їх використати для майбутніх кроків в житті. Це явище, яке було волею Бога й стало її дійсністю тисячі років тому, зовсім не було впокоренням смерті, задовольняючи її примхи забрати за собою ще одну душу. Богородиця жила праведним життям, ніколи не тікаючи від Бога, не відвертаючись і не маючи страху перед Його рішеннями. Вона мужньо покладалась на Його волю, сміливо йшла за Ісусом під час Його розп’яття, будучи біля свого Сина до кінця, який насправді був тільки початком. Саме такі душі, які за життя керувалися тільки одним орієнтиром – Богом, мали шанс перейти до Нього в інший світ без тілесних страждань та мук. І саме Богородиця була однією з них, що мали можливість побачити всю Славу Божу у всій своєї силі й величі. Її перехід до неба був спокійним, ніби у сні, адже тільки у ньому людина відчуває себе вільно, розслаблено та беззахисно. Після трьох днів, апостоли не змогли знайти її тіла  у гробниці, тільки побачили похоронні ризи і зрозуміли, що Бог її забрав до себе у людському тілі, не дозволивши йому зотліти. У нас зразу ж виникає думка, що це тільки святі люди мають таку Божу ласку, а не прості, грішні й ціле життя заклопотані буденністю. Проте головне довіритись Богу, схилити своє серце в Його обійми й піти назустріч до Його розпростертих рук. Бо Він робить для нас дуже багато, ми навіть не помічаємо Божої допомоги у круговерті своїх днів. Богородиця вміла приймати Його доброту і віддавати це світло іншим. Це називається гармонія.

Матір Божа перемогла свої гріхи, свою людську темну сторону, яка намагалась перетягнути її внутрішній голос на свій бік, так само як і наші крики егоїзму та страху. І якщо ми зуміємо їх оминути, не слухати, а все ближче тягнути рукою до Божих рук, навчитись Йому довіряти, тоді ми зможемо пізнати Божу ласку й жити у балансі як із собою, так із світом, здобуваючи справжні скарби на небі.

Автор статті: Христина Нищей