Преображення Господнє – вияв безмежної сутності Бога

Подія, яка відбулась тисячі років тому і вшановувалась, починаючи з IV століття. Вона детально описана на сторінках Євангелія, але як вона описана у нашому серці? Свято Спаса є одним з найважливіших дат у календарі, але чи займає воно таке місце й у нашій свідомості? Бо так часто буває – ніби ми святкуємо щось, але до пуття і не знаємо всю суть речей, які набагато цінніші, ніж самий пункт у циклі християнських шанувань.

Як би не було, Преображення Господнє є тим явищем, яке має набагато глибше значення, проте яке ми самі формуємо, бо до кожного Бог промовляє по-різному. Натомість ми кристалізуємо той зміст, який в свою чергу дозволяє пояснити самому собі якісь деталі, які змінюють весь хід події або весь вміст уривка з Біблії, який хоча був написаний давно, проте дотепер впливає на наше життя. Перетворення людської постаті Ісуса в яскраве світло, яке вражало зіниці, зовсім не було простим маренням Його учнів або ж їхніми сновидіннями. Петро, Яків та Іоанн нічого не підозрювали про якесь диво, йдучи зі своїм Вчителем на гору Фавор, щоб помолитись, проте були удостоєні побачити всю Славу Божу. Коли нічого не очікуєш, а щось несподівано з’являється й дає відповіді на сотні запитань, які вже вимірювали та розпорошували площину думок на чисельні клаптики непевності. Таке необмежене сяйво Господа, яке випромінювалось через Його людську шкіру й одяг означає те, що в Його сутності були поєднані як божественна, так і земна складова, які були нероздільні. Це свідчить про те, що Бог не далеко від нас – не у віддалених хмарах сидить строгим суддею, а біля нас у різній формі та оболонці, які інколи здаються нам не зрозумілими, але Він перебуває біля дверей нашого серця, постійно стукаючи нам. Слова «цей є Син Мій Улюблений, у Котрому Моє благовоління; Його слухайте.» налякав апостолів і водночас дав можливість задуматись й повірити сильніше, відкривши двері душі, щоб вона наповнилась світлом. І хоча важко вірити тому, що не чув, але до нас промовляє Біблія своїми рядками правди, яка пройшла через критику скептиків, тиск часом, але досі залишається найголовнішою. А от пророки Мойсей та Ілля, які так само з’явились апостолам, так і ще й одночасно стали доказом Ісусових слів – «хто вірує в Мене, має життя вічне». Адже вони жили в різний час і були повними протилежностями одного дзеркала: Мойсей помер, але потрапив у Царство Боже, а Ілля ще живим отримав ласку бути біля Бога й стати свідком Його Слави. Також поява цих святих дає зрозуміти безперервність Божої сутності, її вічності та відсутності часу як земного виміру, бо вона не обчислюється та не піддається розрахункам.

І хоча жодних доказів не потрібно, щоб серце дихало вірою, проте Преображення Господнє є тим свідченням, що підштовхує нас не ховати ключі від нашої душі, бо ми не в змозі нічого затаїти перед Богом. Розтлумачити наші відносини з Ним, а не уникати Його ласки є нашим завданням.

Автор: Христина Нищей