Дмитрій Солунський – йти наперекір усьому, щоб бути ближче до Бога

Dymytriy solunskyiСьогодні, 8 листопада, ми відзначаємо день святого і славного великомученика Димитрія Мироточця. Як не як ми знаємо про багатьох святих, які не задумувались над тимчасовістю їхнього життя, бо знали, що на небі все вимірюється вічністю, або ж просто були прикладом для наслідування, бо жили у праведності, яку здобути є дуже важко, бо вимагає звільнитись від усього, що з’їдає світле та щире. А от що ми знаємо про Дмитрія Солунського? Які обриси його серця слід запозичити, щоб вони стали начерками правильних ліній та ідеальних контурів без плям та деформацій? І чим він пожертвував, щоб довести Богові свою любов? Але, можливо, він і нічого доводити не мав на меті. Бо достатньо просто бути щирим перед Богом без таємних обманливих намірів.

Дмитрій Солунський жив у час, коли переслідування у Римській імперії зазнавало піку, але водночас ранніх християн така земна перешкода на шляху до Божої Благодаті не спиняла, і віровчення Ісуса Христа все більше і більше поширювалось. От і майбутній святий народився у християнській сім’ї, яка, звісно, це приховувала, щоб не зазнати утисків з боку влади, що було досить поширеною практикою. Це не була звичайна селянська родина. Дмитрій був сином проконсула у Фессалоніках. У таємній домашній церкві хлопчик був охрещений і отримав відповідно виховання у Божому дусі. Після смерті батька повнолітній хлопець був викликаний імператором Максиміаном, який мав на меті передати батькову посаду синові. Отож тепер Дмитрій – проконсул Фессалонкійської області. У руках неабияка влада та вплив, становище заможного патриція та мирні стосунки з імператором. Це все неабияка спокуса піддатись розкошам та марнославстві, потонути у бенкетах та у своєму егоїзмі. Але це ще не все. ArticleFiles_25804_dymytrij_bigВ обмін на ці привілеї Дмитрій постав перед завданням – знищити у цій місцевості християнство. Це неабияка провокація та атака в самісіньке серце. За ними слідують два варіанти розвитку  сюжету: Дмитрій примушує себе забути минуле і перейти ту межу, яка розділяє його життя «до» і «після», зрадивши самого себе і Бога або залишитись вірним своїм ідеалам та не відганяти світло у своїй душі. Він обирає другий варіант і згодом мусив поплатитись за це всім, що є. Але дивно те, що святий не ховався від імператора, тогочасних законів та думок навколишніх багатіїв, а поширював християнське віровчення відкрито, не боявся прославляти Славу Божу і цим показував, що тодішня язичницька віра є єрессю, яка не здатна давати людям відчуття правди.

Зрозуміло, що володар імперії спалахнув люттю на це. Він увів армію у Фессалоніки, як наслідок Дмитрій наказав все своє майно віддати бідним і готувався до передбаченого повороту подій. Максиміан наказав посадити Дмитра до в’яниці, а згодом 8 листопада 306 р Р.Х.  до нього прийшли кати і прокололи тіло списами. І хоча всім, що володіє людина на земному шляху є її життя, Дмитрій і цим пожертвував, бо не збирався молити пробачення в імператора, бо не було за що. Може, з однієї сторони така відкрита прохристиянська політика Дмитрія виглядала на той час безглуздою, трохи наївною. Проте це героїчно і мужньо – піти наперекір усьому, щоб просто любити Бога і допомагати іншим Його пізнати. Тому у наш час, коли ми маємо можливість молитись, ходити до церкви без зовнішніх загроз, нашим завданням є не допускати внутрішні – це наші слабкості, які все руйнують повільно і тихо. Головне – мати хоробрість позбутись їх й робити впевнені кроки до Бога.

Автор: Христина Нищей